Пробіотики в організмі: штамоспецифічність, мікробіом, бар'єр кишечника та безпека

Пробіотики, згідно з консенсусним визначенням ВООЗ та ISAPP, — це живі мікроорганізми, які при введенні в адекватних кількостях приносять користь здоров'ю господаря.

Головне правило доказової нутриціології: ефекти пробіотиків є суворо штамоспецифічними. Не існує загальної користі «лактобактерій взагалі». Лікувальні властивості та адгезія визначаються конкретним штамом (наприклад, Lactobacillus rhamnosus GG або Bifidobacterium infantis 35624).

Молекулярні механізми захисту

1. Конкурентне витіснення патогенів: блокують рецептори колонізації для патогенів (Clostridioides difficile, E. coli), виділяючи бактеріоцини та органічні кислоти.
2. Зміцнення бар'єру кишечника: регулюють експресію білків щільних контактів — оклюдину та зонуліну (ZO-1), що усуває проникність стінки кишки для ендотоксинів (ЛПС).
3. Синтез КЛЖК: метаболіти бактерій стимулюють утворення бутирату, головного джерела енергії для колоноцитів.
4. Імуномодуляція: підвищують рівень секреторного IgA (sIgA) та стимулюють регуляторні T-клітини (Treg).

Правила прийому з антибіотиками

• Інтервал: бактеріальні пробіотики слід приймати з інтервалом не менше 2–3 годин від прийому антибіотика.
• Дріжджовий штам Saccharomyces boulardii: має природну стійкість до антибіотиків, тому його можна приймати одночасно з ними.
• Протипоказання: у пацієнтів з вираженим імунодефіцитом або центральним венозним катетером живі пробіотики несуть ризик бактеріємії та сепсису.