Дегліциризована солодка (DGL): слиз, секретин і докази

DGL — екстракт солодки, оброблений для зниження вмісту гліциризину. Мета полягає у збереженні вибраних компонентів зі зменшенням експозиції речовини, пов’язаної із затримкою натрію, втратою калію та підвищенням тиску. Зміна складу не доводить повної відсутності мінералокортикоїдного ризику чи інших небажаних ефектів.

Слизово-бікарбонатний бар’єр шлунка дає біологічне підґрунтя для вивчення солодки, але не встановлює, що DGL підвищує MUC5AC у людини, стимулює секретин, загоює виразки або замінює інгібітори протонної помпи (ІПП). Дані неоднорідні: кілька давніх контрольованих випробувань виразок були негативними, тоді як короткі дослідження конкретного флавоноїдного екстракту виявили поліпшення диспепсії та легких або помірних симптомів рефлюксу. Важливі препарат, показання, оцінюваний результат і тривалість.

Що видаляють і що може залишитися

Корені Glycyrrhiza glabra, G. uralensis та інших видів містять тритерпенові сапоніни, флавоноїди й полісахариди. Їхні пропорції залежать від виду, вирощування та екстракції. Позначення DGL означає зниження гліциризину, а не єдину суміш, універсальний залишковий поріг або однакову фармацевтичну форму.

Формули гліциризину й гліциретинової кислоти звірено з PubChem. Змішування цих назв спотворює пояснення очищення та метаболізму. Твердження про збереження всіх корисних речовин без змін також потребує аналітичних даних: розчинник, очищення й сушіння можуть змінити кінцеву фракцію.

У дослідженні диспепсії Raveendra та співавторів специфікація GutGard містила глабридин ≥3,5%, загальні флавоноїди ≥10% і гліциризин ≤0,5% за масою. У методах випробування рефлюксу Raj та співавторів 2025 року вказано гліциризин ≤3,0% за тих самих мінімальних часток глабридину й флавоноїдів. Це параметри препаратів у різних роботах, а не універсальне визначення DGL і не вимірювання всіх комерційних партій.

Чому солодка спричиняє удаваний надлишок мінералокортикоїдів

Кишковий мікробний метаболізм перетворює гліциризин на гліциретинову кислоту та споріднені метаболіти. Основний механізм — пригнічення ниркової 11β-гідроксистероїддегідрогенази типу 2 (11β-HSD2), що зазвичай перетворює кортизол на кортизон. Так фермент захищає мінералокортикоїдний рецептор (MR) від кортизолу.

Коли цей захист слабшає, кортизол активує MR у клітинах ниркових канальців. Посилена реабсорбція натрію й втрата калію можуть спричинити затримку рідини, гіпертензію, гіпокаліємію та метаболічний алкалоз. Збільшення об’єму рідини пригнічує ренін і альдостерон; низький альдостерон не виключає цього синдрому. Для пояснення не потрібне пряме зв’язування гліциризину з «рецептором альдостерону». Дослідження Stewart та співавторів 1987 року в людей пов’язало солодку зі змінами обміну кортизолу та затримкою натрію.

Зниження гліциризину має зменшувати експозицію цього шляху, але слово DGL її не вимірює. У рандомізованому перехресному випробуванні 2024 року в 28 здорових учасників звичайна солодка, що забезпечувала 100 мг гліциризинової кислоти щодня протягом двох тижнів, підвищувала домашній систолічний тиск і пригнічувала ренін та альдостерон. Це не випробування DGL. Воно показує, що часто цитована межа споживання не гарантує відсутності фізіологічного ефекту, але не доводить однакову відповідь на всі препарати DGL.

Масу залишкової речовини можна розрахувати:

$$m_{\mathrm{glycyrrhizin}}=m_{\mathrm{extract}}\times w_{\mathrm{glycyrrhizin}}$$

Обидві маси виражають в однакових одиницях, масову частку — десятковим дробом. Суто арифметичний приклад: 1500 мг екстракту з 1% гліциризину містять 15 мг гліциризину. Це не рекомендована доза й не доведений безпечний поріг. Реальна експозиція залежить від аналізу партії, добового споживання, тривалості, метаболізму та інших продуктів із солодкою.

Шлунковий бар’єр: слиз — більше, ніж покриття

Нормальні поверхневі та ямкові клітини шлунка виробляють слиз, пов’язаний із MUC5AC; MUC6 характерний для залозистого компонента. Їх не слід описувати як звичайні кишкові келихоподібні клітини. Муцини утворюють гідратований гель, який організовує захисне середовище біля епітелію. У 2026 році Lyon та співавтори виявили MUC5AC, MUC6 та інші шлункові білки в людських органоїдах, водночас показавши, що інженерно отриманий слиз не відтворює всіх фізичних властивостей нативного.

Бікарбонат, що виділяється до поверхні епітелію, зв’язує протони в слизовому шарі. Спрощена реакція:

$$\mathrm{H}^{+}+\mathrm{HCO}_{3}^{-}\longrightarrow\mathrm{CO}_{2}+\mathrm{H}_{2}\mathrm{O}$$

Локальний градієнт pH може співіснувати з кислим вмістом шлунка. Він залежить від секреції, структури слизу та кровотоку, а не визначається незмінною товщиною шару. Phillipson та співавтори вимірювали приповерхневий pH мікроелектродами в щурів і показали важливість транспорту бікарбонату. Цей експеримент не перевіряв DGL у людей.

Давня робота van Marle та співавторів досліджувала оновлення епітелію шлунка щурів. Зміни мічених слизосекретувальних клітин залоз пояснювали через диференціювання, утворення та секрецію слизу. Робота не встановила підвищення людського MUC5AC у 1,8–2,4 раза, продовження життя епітеліоцитів на 50–70% або гарантований бар’єр завтовшки 200 мкм. Результати для передшлунка й залозистого відділу різнилися, тому твердження про посилення проліферації всюди теж некоректне.

Секретин: окремий кишково-панкреатичний шлях

Секретин виробляють S-клітини дванадцятипалої кишки у відповідь на надходження кислоти до тонкої кишки. Через кров ендокринний сигнал досягає панкреатичних проток і сприяє виділенню багатої на бікарбонат рідини в дванадцятипалу кишку. Первинні експерименти з локалізації й секреції, зокрема Polak та співавторів і Magee з Naruse, підтримують цей фізіологічний шлях. Його не слід зображати прямою стрілкою від шлункового слизу до підшлункової залози.

Нормальна фізіологія секретину не доводить, що пероральний DGL стимулює S-клітини людини. Наведені клінічні випробування не встановили підвищення секретину або залежного від DGL панкреатичного бікарбонатного ефекту. Буферизація біля шлункового епітелію та нейтралізація в кишечнику є спорідненими захисними процесами, але відбуваються в різних відділах.

Пепсин, простагландини та реституція

Пепсин забезпечує перетравлення білка в кислому середовищі та може пошкоджувати оголену тканину при порушенні бар’єра. Експериментальні припущення про пепсин або пепсиноген не встановлюють фіксованого зниження активності в людини, захисту гортані чи еквівалентності пригніченню кислоти. У випробуванні рефлюксу 2025 року заплановане добове вимірювання шлункового pH не виконали, тому незмінність кислотності на DGL прямо не доведена.

PGE₂ і PGI₂ регулюють слизовий захист, перфузію та секрецію. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) порушують простагландинзалежні механізми, але це не означає, що DGL надійно відновлює їхню продукцію під час приймання НПЗП. Реституція — швидка бічна міграція клітин по збереженій базальній мембрані, відмінна від подальшої проліферації. Дослідження первинних шлункових культур показують роль EGF-сигналізації й трилисткових пептидів; вони не підтверджують клінічний ланцюг DGL→EGF→інтегрин α5β1→фібронектин.

Флавоноїди: механістичний інтерес і межі перенесення

Ізольована речовина в експериментальній концентрації, стандартизований екстракт і добавка можуть відрізнятися за розчинністю, метаболізмом, тканинною експозицією та супутніми компонентами. Глікозиди здатні гідролізуватися в кишечнику, аглікони — кон’югуватися. Гіпотеза локальної дії не доводить нульового системного всмоктування; концентрація в крові не дорівнює концентрації всередині слизу.

Liu та співавтори вивчали ізоліквіритигенін у макрофагах і моделі гострого пошкодження легень у мишей. Виявлено зміни AMPK/Nrf2/ARE, окисного стресу, NF-κB та NLRP3. Це дані про окремий халкон в експериментальних системах, а не про клінічне відновлення шлункових мітохондрій DGL. Вони також не доводять конкретної реакції з цистеїном Keap1 у шлунку.

Глутатіонзалежний захист ліпідів докладніше розглянуто в матеріалі про GPX4 і фероптоз. Ця біологія допомагає розуміти окисне пошкодження, але не підтверджує профілактику шлункового фероптозу DGL у людей. Зв’язування радикалів у лабораторії не дорівнює клінічному загоєнню.

H. pylori: ріст, адгезія та ерадикація — різні результати

Fukai та співавтори перевіряли ізольовані флавоноїди солодки проти H. pylori in vitro, включно зі штамами, стійкими до окремих антибіотиків. Це не встановлює клінічну активність проти всіх резистентних штамів і не означає неможливості розвитку стійкості.

Asha та співавтори досліджували цілий флавоноїдний екстракт GutGard: пригнічення росту, синтезу білка, ДНК-гірази й дигідрофолатредуктази. IC₅₀ 4,40 мкг/мл для гірази та 3,33 мкг/мл для дигідрофолатредуктази належать до аналізу екстракту; їх не можна приписувати ізоліквіритигеніну чи концентраціям після перорального приймання. У цій роботі значущого пригнічення адгезії за досліджених концентрацій не виявили.

Wittschier та співавтори вивчали інший препаратний контекст: водні екстракти й полісахаридні фракції на зрізах людської шлункової тканини. Екстракт при 1 мг/мл зменшував адгезію, але очищені полісахариди не були прямо цитотоксичними для бактерії. Це підтримує специфічну для препарату антиадгезивну гіпотезу, а не універсальну блокаду BabA/SabA чи ерадикацію будь-яким DGL.

У випробуванні Hajiaghamohammadi та співавторів 2016 року включили 120 пацієнтів, порівнюючи антибіотики та ІПП із тією самою схемою плюс солодка D-Reglis. Повідомлена ерадикація становила 83,3% проти 62,5%, а не 67,5%. Повний текст містить суперечливі числа завершення; залишковий гліциризин у доступних методах не визначено кількісно. Це обмежені дані про доповнення схеми, а не монотерапію DGL чи універсальне скорочення антибіотиків. Чинне керівництво ACG наголошує на врахуванні чутливості та підтвердженні вилікування після терапії. Добавка не замінює цих кроків.

Що виявили дослідження в людей

Дози в таблиці описують випробування, а не схему лікування виразок, рефлюксу, дітей або людей, які приймають аспірин.

Функціональна диспепсія

Випробування 2012 року застосовувало критерії Rome III, а не Rome IV, десятисимптомну шкалу та короткий Nepean Dyspepsia Index, а не GSRS. Загальні показники були кращими на 15-й і 30-й день, проте раннє насичення було зіставним із плацебо. Кілька авторів працювали у виробника, де створили й послідовність рандомізації. Це не скасовує результат, але підсилює потребу в незалежному відтворенні та довшому спостереженні.

Рефлюкс: симптоми не рівнозначні загоєнню

У роботі 2025 року порівняння GERD-HRQL з поправкою на початкові значення було на користь GutGard на 28-й день (p=0,014). Дані були у 78 учасників із екстрактом і 87 із плацебо: 165 із 200 рандомізованих. Використання резервного фамотидину й швидкість спорожнення шлунка значущо не різнилися. Тиск нижнього стравохідного сфінктера та добовий шлунковий pH не вимірювали через пандемійні обмеження.

Роботу фінансувала Natural Remedies, що надавала технічні пропозиції під час розроблення дизайну й протоколу; автори повідомили, що спонсор не брав участі в зборі, аналізі та представленні даних. Не було прямого порівняння з ІПП, доведення не меншої ефективності, загоєння тяжкого ерозивного езофагіту чи профілактики раку при стравоході Барретта. Відсутність клінічно значущого рикошету через тиждень після припинення дослідного продукту в обох групах не доводить запобігання рикошету після тривалого ІПП.

Форми, якість і безпека

Жувальні таблетки, капсули, порошки та полоскання створюють різну експозицію. Слина бере участь у фізіології слизових, але обов’язковість розжовування DGL або неактивність проковтнутих капсул не доведена: обидва симптомні випробування GutGard використовували капсули. Полоскання не встановлює ефективної дози для ковтання, а смак не визначає лікувальної дії.

Корисні відомості про продукт — ботанічна ідентичність, кількість екстракту, виміряний залишковий гліциризин, стандартизація, аналіз партії та допоміжні речовини. Валідована ВЕРХ дозволяє вимірювати компоненти, але сертифікат має вказувати аналіт, метод, одиниці й номер партії. Написи «DGL» і «натуральний» не замінюють сертифіката. «Без цукру» потребує перевірки всього складу: цукрові спирти й інші добавки впливають на переносимість. Вигадані відсотки прихильності чи придатності при діабеті неприпустимі.

NCCIH обережно зазначає, що солодка без гліциризину може бути безпечною до чотирьох місяців. Це не доводить безпечності всіх продуктів DGL, тривалого приймання, вагітності, грудного вигодовування чи дитячих доз. Короткі дослідження відібраних дорослих не виключають рідкісних реакцій і важливих взаємодій. Залишаються актуальними алергія, шлунково-кишкові симптоми й ефекти залишкового гліциризину або інших компонентів.

Для звичайної солодки гіпертензія, хвороби серця чи нирок і високе споживання солі посилюють занепокоєння навіть за меншої експозиції; описано взаємодії з кортикостероїдами. Не можна оголошувати DGL універсально сумісним із гіпотензивними засобами, діуретиками, кардіологічною терапією та стероїдами. Висновок залежить від складу й ліків. Зменшення відомої небезпеки не дорівнює повній ендокринній або серцево-судинній безпеці.

Застосування, яких дані поки не обґрунтовують

Жовчні кислоти також передають сигнали через FXR і TGR5; це пояснено в статті про вісь жовчні кислоти — кишечник — печінка. Такий контекст відрізняє сигналізацію від тканинного пошкодження, але не доводить керування жовчними транспортерами чи профілактики рефлюксних ушкоджень DGL.

Порівняння з лікуванням і припинення ІПП

ІПП пригнічують утворення кислоти через протонну помпу; H₂-блокатори зменшують гістамінзалежну секрецію; антациди нейтралізують наявну кислоту; засоби слизового захисту мають власну фармакологію. Усі ці дії не слід приписувати DGL. Мізопростол і ребаміпід теж мають відмінні показання й небажані ефекти. Для порівняння потрібні зіставні популяції, клінічні результати та пряме випробування, а не твердження про універсальну дешевизну й безпеку рослинного засобу.

ACG зберігає ІПП як основне медикаментозне лікування ГЕРХ. Спостережні зв’язки з небажаними результатами самі собою не встановлюють причинності або ефективності заміни на DGL. Оновлення AGA щодо припинення ІПП радить переглядати показання й ризик кровотечі. Тяжкий ерозивний езофагіт, пептична стриктура, стравохід Барретта та високий ризик кровотечі можуть бути підставами продовжувати лікування. Після припинення можливі тимчасові симптоми рикошетної гіперсекреції кислоти.

Перевірені дані не дають шеститижневого протоколу з DGL, універсального інтервалу контролю чи 85% успіху відміни. Дисфагія, кровотеча, стійке блювання або незрозуміле схуднення потребують медичної оцінки, а не збільшення добавки. Поліпшення симптомного бала не рівнозначне діагнозу чи загоєнню виразки.

Як перевіряли матеріал

Цільову перевірку виконано 8 жовтня 2026 року за первинними дослідженнями й офіційними джерелами. У повних текстах робіт Raveendra про диспепсію, Raj про рефлюкс і Hajiaghamohammadi про доповнення ерадикаційної схеми перевірено методи, результати та відповідні обмеження. Для решти первинних праць звірено доступні індексовані анотації й бібліографічні записи; хімічні дані PubChem та інформацію NCCIH прочитано безпосередньо. Доступ до анотації не видається за читання повного тексту.

Це цільове оповідне оцінювання, а не систематичний огляд чи формальне ранжування доказів; повнота виявлення всіх досліджень не заявляється. Відмінність між ізольованими речовинами, моделями, визначеними екстрактами та клінічними результатами є ключовою. Для DGL є окремі сигнали поліпшення симптомів, але механізми, тривалість ефекту та широке клінічне застосування залишаються недостатньо підтвердженими й залежними від складу.